22-річний українець Антон Казаков нещодавно здобув свою найкращу перемогу в кар’єрі, здолавши Алі Картера та кваліфікувавшись на турнір International Championship 2026.
Антоне, наскільки тобі сподобалось у Нанкіні, адже це твій перший візит до Китаю?
Все було чудово, окрім моєї гри! Я грав зовсім не гарно, але все інше мені дуже сподобалося. Я відвідав культурну екскурсію з Дейвом Грейсом, яка була дуже цікавою. Ми поїхали до центру міста та побачили велику стіну в старій частині міста. Ми також покаталися на човні, що було дуже круто. Було особливо приємно пережити щось подібне під час мого першого візиту до Китаю. Я боровся з джетлегом, бо ніколи раніше не подорожував так далеко. Перші дві ночі я дуже добре спав, але потім погано спав і мав головні болі. Це, безумовно, вплинуло на мій матч, хоча я не грав добре і до цього, тому це було поєднанням факторів. Моя гра була катастрофічною, на жаль (програв Аарону Хіллу з рахунком 6-0).
Ти переміг Алі Картера та пройшов кваліфікацію. Як ти вважаєш, це твоя найкраща перемога?
Так, безперечно. Я дуже добре зіграв в тому матчі. Я знаю, що мені потрібно бути більш послідовним. Зараз це досить часто бачиш, як гравці нижчого рейтингу перемагають найкращих гравців на певних турнірах. Це не обов’язково тому, що найкращі гравці грають погано, а тому, що гравці нижчого рейтингу можуть мати дуже гарний день і грати дуже добре. Так було, коли я переміг Картера. Я б не сказав, що він грав погано, я просто грав дуже добре.
Як ти покращуєш свою послідовність в грі?
Просто продовжую тренуватися та набиратися досвіду. Я працюю в академії Вікторії в Шеффілді, тому, звичайно, тренування проти найкращих гравців дуже допомагають. Можливо, наступного разу мені варто поїхати трохи раніше, щоб переконатися, що я подолаю зміну часових поясів.
Чим ти займався, коли вибув з туру? Ти також грав в снукер?
Протягом перших півтора року я тренувався повний робочий день і грав на всіх турнірах. Потім, протягом останніх шести місяців, я перестав грати на турнірах Q Tour і знайшов роботу. Я працював на складі, постачаючи продукти та напої до магазинів. Я був комплектувальником замовлень, тому ми складали все на піддони або в коробки, готові до відправки на доставку. Це було в Шеффілді, зовсім поруч з Англійським інститутом спорту, де відбуваються кваліфікаційні матчі. Я купив велосипед і їздив на роботу на велосипеді близько шести кілометрів. Я щодня проїжджав повз EIS і думав про кваліфікаційні матчі Чемпіонату світу!
Чи подобалася тобі робота?
Це було не так вже й погано. Було важко, але там були гарні люди, які допомогли мені звикнути. Було досить виснажливо працювати вісім годин на день, п’ять днів на тиждень. Це було фізично виснажливо, адже я багато рухався.
Чи знімала робота певний тиск зі снукеру, адже ти знав, що є на що покластися, якщо не повернешся в тур?
Не дуже, бо я все ще дуже хотів досягти успіху в снукері. Я б краще грав у снукер, ніж займався цією роботою. Але це був, безумовно, гарний життєвий досвід. Грати в снукер, — набагато краща робота, хоча вона менш стабільна фінансово, бо ти не заробляєш гроші постійно. Все залежить від твоїх результатів. Але це, безумовно, набагато захопливіше.

Потім ти поїхав на Чемпіонат Європи в Іспанії та виграв титули як в категорії до 21 року, так і в головному турнірі. Чи поїхав ти туди з меншими очікуваннями, граючи та тренуючись менше, ніж зазвичай?
Ні, бо я все ще вважав себе одним із фаворитів на перемогу в категорії до 21 року. Я, безумовно, відчував, що маю великі шанси. У певному сенсі на мене чинився додатковий тиск, бо я не був впевнений, чи зможу грати в Q School, оскільки не знав, чи зможу отримати відпустку з роботи. Тож я знав, що Чемпіонат Європи може бути моїм єдиним шансом повернутися в тур.
Як ти можеш порівняти свою гру з тим, коли ти тільки став професіоналом? Як ти думаєш, ти покращився?
Так, безумовно. Зараз я забиваю більше куль, і я досить сильно змінив свою гру. Коли я вперше був у турі, я зовсім не був впевнений у собі та грав дуже повільно через це. Зараз я граю трохи швидше, хоча мені все ще хотілося б бути швидшим. Я працюю в цьому напрямку. Я намагаюся бути більш агресивним у виборі ударів і забивати більше куль, а не просто грати захисні удари, і демонструвати негативну гру. Я хочу створювати власні моменти та вигравати матчі.
Чи відчуваєш ти, що зараз достатньо добре граєш, щоб потрапити до топ-64 світового рейтингу?
Так, звісно. Я думаю, що я на правильному шляху. Мені, звичайно, потрібно стати більш послідовним, але в гарні дні я думаю, що я достатньо сильний.
Зараз у професійному турі вперше є троє українських гравців. Ви всі тренуєтеся разом?
Не зовсім, тому що Михайло Ларков живе в Німеччині, я живу в Шеффілді, а Юліан Бойко живе в Польщі. Я багато спілкуюся з Михайлом, він час від часу приїжджає сюди, а я кілька разів був у Німеччині на тренуваннях.
У професійному турі також є троє гравців із Польщі. Як ви вважаєте, чи стає снукер популярнішим у цій частині Європи, з огляду на те, що з’являється дедалі більше молодих гравців?
У Польщі — так, там багато людей грають у снукер. А от щодо України, — досить цікаво, що в турі є троє наших гравців, адже загалом у країні снукеристів дуже мало. Здається, найбільша кількість учасників, яку я бачив на Чемпіонаті України, — близько 60 осіб. І, гадаю, на всю країну набереться не більше 30 снукерних столів. Проте є дуже сильні аматори, як-от Денис Хмелевський та Матвій Лагодзинський.
Твоя родина досі в Україні?
Так, мої батьки досі там, з ними все гаразд. Я не їжджу додому, бо дістатися туди зараз складно, але ми спілкуємося щодня. І я вже звик жити у Великій Британії.
За матеріалами wst.tv







