Китаєць Сяо Годун насолоджується найкращим сезоном у своїй кар’єрі на даний момент. Він виграв свій перший рейтинговий титул на Wuhan Open, а також дійшов до фіналу турніру Чемпіон Чемпіонів.
Сяо, наразі це був для тебе проривний сезон. Які причини поліпшень, що ти зробив?
Я не відчуваю, що суттєво покращив свою гру, але психологічно я став сильнішим. Незважаючи на те, що я виграв титул, доходив до фіналу та кілька разів виходив у півфінали, я все ще відчуваю, що між мною та гравцями топ-16 все ще є розрив. Моя мета — знайти більшу послідовність в грі та ліквідувати цю різницю. Я розчарований тим, що не пройшов кваліфікацію на Мастерс, оскільки програв у першому раунді Чемпіонаті Великої Британії. Але я сподіваюся виступити краще наступного року, підвищити свій рейтинг і надихнути інших китайських гравців. Я нещодавно одружився, тому поєднання сім’ї та кар’єри є важливим. Тепер мова не лише про мене, тому я вибірково братиму участь у подіях, віддаючи пріоритет великим турнірам і враховуючи час з сім’єю. На майбутніх турнірах я прагну зосереджуватися на отриманні задоволення від самої гри, а не зациклюватися на результатах.
Які у тебе амбіції на другу половину сезону?
Якщо я зможу потрапити до топ-16 перед Чемпіонатом світу, – це буде фантастично. Моя мета — досягти успіху в таких ключових турнірах, як World Grand Prix, Players Championship і Tour Championship. Коли я беру участь у турнірі, я викладаюсь на повну. Головне – насолоджуватися спортом, незалежно від того з ким ти змагаєшся. Потрібно цінувати радість, яку приносить снукерний стіл. Не думати надто багато і не дозволяте тиску поглинути тебе. Треба очистити свій розум і залишайтись позитивним. Я не очікував, що можу змінити ситуацію в матчі проти Ронні О’Саллівана, коли програвав з рахунком 0-3 на Чемпіон Чемпіонів. Але я зосередився на тому, щоб набирати очко за очком, і врешті-решт виграв 4-3. Удача та непередбачуваність снукеру відіграють свою роль, – у цьому й полягає принадність цього виду спорту.
Як змінилося твоє ставлення до спорту відтоді, як ти вперше приєднався до туру в 2007 році?
Моїм початковим бажанням було вигравати титули та досягати гарних результатів, але я занадто багато тиску покладав на себе під час тренувань. Коли ми вперше прийшли сюди, такі гравці, як я та Дін Цзюньху, то були в певному сенсі першопрохідцями. Був величезний тиск не лише на Діна з точки зору продуктивності, але й на мене – це були фінанси. Коли я тільки потрапив в тур, то програш у матчі означав відсутність призових. Внески на турніри були величезними, це було кілька тисяч фунтів стерлінгів за сезон (примітка редактора: вступні внески були скасовані в 2017 році, а в 2022 році було запроваджено мінімальний призовий фонд у розмірі £20 000). Тоді приїзд до Великої Британії на один рік міг коштувати десятки тисяч фунтів стерлінгів, що було неймовірною ціною для звичайної китайської родини. Це ускладнювало отримання насолоди від гри в снукер, адже я завжди думав про перемогу для того, щоб полегшити фінансовий тягар. Я мало ділився цим зі своєю сім’єю, тому що я був дорослим і відчував, що нести цей тягар — це моя відповідальність. З часом усе покращилося завдяки змінам у системі та збільшенню призових на китайських турнірах. Ці зміни допомогли перемінити моє мислення.
Китайські гравці стикаються з набагато більшими труднощами, ніж британські. Здебільшого ми змагаємося в чужій країні з мовними бар’єрами, незнайомою їжею та іншим способом життя – це наче вилетіти у відкритий космос! Коли я тільки приїхав, то міг сказати лише «ОК» і «Дякую!». Поступово я почав сприймати Велику Британію як другий дім після стількох років тут. Сьогодні молодим китайським гравцям набагато легше. Вони можуть замовляти їжу за допомогою застосунків, і навколо багато китайських студентів. Середовище зараз для них фантастичне. Чесно кажучи, я їм заздрю. Якби я міг повернутися в їхній вік і змагатися в сьогоднішніх умовах, я почувався б набагато щасливішим. Тоді життя було пов’язане з бюджетом – економією грошей на їжі, купівлею дешевших продуктів і постійними турботами про витрати.
Ти береш участь у вихованні талантів в Китаї. Що ти порадиш молодим гравцям та їхнім батькам?
По-перше, батьки не повинні ставити перед дітьми високі цілі, як-от стати чемпіоном світу з самого початку. Нехай діти отримують задоволення від гри. Якщо їм це подобається, – заохочуйте їх до цього, але якщо ні, – не змушуйте їх. Якщо гравець має талант, то знайдіть гарного тренера, який буде вести його крок за кроком. Не обтяжуйте дітей занадто рано великими очікуваннями або важкими обов’язками. Щасливе дитинство є важливим! Я пройшов через це, і вважаю, що це – вирішально. Зараз я беру участь у молодіжних тренуваннях. Мене визнають одним із 100 найкращих позашкільних педагогів Чунцину. Цей сертифікат, виданий Бюро, дозволяє мені навчати молодих людей поза звичайними навчальними закладами. Я зустрічався з багатьма талановитими дітьми, і я намагаюся розвивати їх інтерес та ділитися своїм досвідом, спрямовуючи їх на цей шлях. Коли я завершу професійну кар’єру, то я б подумав про те, щоб присвятити себе розвитку молоді. Однак поки що я зосереджений на власній продуктивності.
У мене також є студія в Ченду, і місцева влада підтримала мене. В мене брали інтерв’ю та видали матеріали після того, як я виграв Wuhan Open. Завдяки програмі «Спортивний Ченду» мене запросили рекламувати місто, зокрема район Сіньду, за допомогою трихвилинного фільму. В Чунцині місцева телевізійна станція також випустила семи-восьмихвилинний ролик про мене, вперше продемонструвавши мій приз у рейтинговому змаганні в моєму рідному місті. Ці зусилля відображають значне визнання з боку державних засобів масової інформації, особливо тому, що я є першим рейтинговим чемпіоном як у Чунціні, так і в регіоні Сичуань.
За матеріалами wst.tv