Коли найвидатніший гравець в снукер врешті-решт вирішить назавжди відкласти свій кий, його спадщиною стане не лише рекордна кількість титулів і унікальне ставлення до фанатів по всьому світу, а й бажання передавати свої знання та досвід молодим гравцям.
В останні роки Ронні О’Салліван щедро витрачав свій час і був готовий давати поради гравцям, які просили його допомогти реалізувати свій талант.
Джадд Трамп скористався впливом О’Саллівана, коли вони разом працювали в Ромфорді в перші роки кар’єри молодого гравця. Під час емоційних обіймів наприкінці фіналу Чемпіонату світу 2022 року Трамп сказав новоспеченому семиразовому королю Крусібла: “Дякую, що дозволив мені тренуватися з тобою. Ти знайшов для мене час, і я дуже ціную це. Ти завжди піклувався про мене. Ти дуже відданий та так багато вклав у гру. Ти заслуговуєш на все!”
У жовтні цього року О’Салліван був у Ер-Ріяді, щоб відкрити нову снукерну академію Ронні О’Саллівана, де він відіграватиме роль у вихованні найкращих молодих талантів із Саудівської Аравії.
Напередодні цієї події Ронні відповів на кілька питань стосовно його тренерської філософії та наполегливої роботи протягом усього життя.
Ронні, наскільки це цікаво бути залученим до нової академії в Ер-Ріяді?
“Чудово бути частиною цього, бачити як іде розвиток та допомагати новим талантам. Найджел Бонд буде головним тренером, і він ідеально підходить для цієї роботи. Місцевим гравцям буде непросто досягти стандарту гравців мейн-туру, але якщо хтось має талант і бажання, то це можна зробити. Академії дуже важливі в будь-якому виді спорту: в Кенії – для бігу, в США – для гольфу та тенісу, або футболу у Франції. Через них прийшли такі відомі люди, як Тьєррі Анрі та Кіліан Мбаппе. Йдеться про перебування в належному середовищі з доступом до найкращих тренувань, а також порад і харчування.“
Наскільки важливо для молодих снукеристів тренуватися з раннього віку?
“Деякі гравці благословенні, наприклад, Джон Хіггінс. З тієї хвилини, коли вони беруть кий, – вони грають природно. Інші потребують керівництва. Я не вірю в надмірне тренування, тому що важливий інстинкт. Ви повинні дозволити гравцеві розвинути свою власну гру та проявити свою особистість. Але вам потрібен хтось, щоб підтримувати вас на правильному шляху.“
Скільки ти тренувався, коли починав грати?
“У мене не було тренера, але я дивився багато відео Стіва Девіса. Можна багато чому навчитися з цього. Не кожен може бути Джиммі Вайтом чи Стівеном Хендрі, але кожен може бути схожим на Девіса, Джона Хіггінса чи мене. Якщо ви зможете навчитися основам і правильно їх зрозуміти, ви зможете стати дуже послідовним гравцем, оскільки це повторюваний вид спорту. Ви не знайдете нікого кращого, ніж Девіс. Ніхто не зрівняється з ним в тому, щоб виконувати все правильно. Він мене особисто не тренував, але я спостерігав за всім, що він робив. Його темп, те, як він робив удари, як він відігравався, його здатність залишатися нерухомим під час кожного удару… він був неймовірним!“
Протягом своєї кар’єри ти часто працював з тренерами, зокрема з Френком Адамсоном і Реєм Ріардоном. Ти завжди хотів ще чогось навчитись?
“Кожен у будь-якому виді спорту має вчитися. Люди кажуть, що я талановитий, але я не був найобдарованішим юніором чи аматором. Мені завжди доводилося багато працювати над своєю грою. Я ніколи не був сильним у відіграшах і не був таким гарним гравцем, як деякі інші в той час. Я завжди добре забивав, – це було моєю фішкою. Але мені довелося навчитися інших речей. Я не мав гарного темпераменту, і досі не дуже добре справляюся з поганими настроями.“
Коли ти сказав, що не віриш в надмірну тренерську роботу, то маєш на увазі, що необхідно дати гравцеві простір, щоб максимально використати природне чуття?
“Так. У молодшому віці я бачив, як дуже “природні” гравці йшли до певних тренерів, а потім ставали жорсткими та методичними, втрачаючи здатність грати у високому темпі. Стабільність, повільність і методичність часто нікуди не приводять. Це допоможе виграти кілька матчів, але якщо ви хочете стати справжнім переможцем, то маєте грати на швидкості. Так є в будь-якому виді спорту. Швидкість є великою зброєю. Мета – грати якомога швидше, але не проявляти недбалості.“
В останній частині твоєї кар’єри ти був щедрим з молодшими гравцями та готовим давати поради. Тобі подобається допомагати їм?
“Якщо хтось просить вас про допомогу, важко відмовити. Вікторія, яка керує однією з академій у Шеффілді, вболіває за своїх гравців і хоче, щоб вони грали добре. Вона просила мене, і я завжди готовий допомогти, якщо можу. Я не вважаю це розкриттям секретів, тому що секретів насправді немає, – це лише важка праця та рішучість. Приємно намагатися передати знання в будь-якому виді спорту. У легкій атлетиці кенійські бігуни не тримають це в собі, вони сприймають обмін вміннями як добру річ.“
Джадд Трамп — один із тих гравців, якому ти допоміг. Коли ти вперше побачив його гру, то побачив у ньому щось своє?
“У нього дивовижний талант, йому не потрібно було вчитися у мене. Але перебування в такому середовищі, коли ми тренувалися в одному клубі в Ромфорді, допомогло йому. Він бачив, як важко я працював. Багато людей думають, що це – просто талант. Але якщо ви запитаєте гравців, які проводили зі мною час, – вони будуть здивовані тим, наскільки я відданий і як серйозно ставлюся до тренувань. У дитинстві я бачив тренування Стівена Хендрі і зрозумів, що він був найзавзятішим у турі. Це справедливо для будь-якого виду спорту. Ось чому вони найкращі, тому що вони готові докладати зусиль.“
Наскільки ти отримуєш задоволення, коли бачиш покращення гравця, якого ти наставляв?
“Був надзвичайно талановитий гравець, і він досяг певного успіху. Він запитав, чи можу я йому допомогти. Я дивився кілька його ігор і мав відчуття, що щось не так, але я не міг зрозуміти. Ми пішли за тренувальний стіл, і я показав йому кілька речей, і він сказав, що розуміє це. Було приємно бачити, як він розвивається як гравець. Це було гарне відчуття.“
У своїй книзі “Unbreakable” ти описуєш свою одержимість тренуваннями та технічною стороною гри. Ти завжди відчував це захоплення?
“У дитинстві я ніколи цього не робив, і це було моєю найбільшою проблемою. Це стримувало мене і зробило мою кар’єру складнішою, ніж вона мала б бути. У мене з’явилися погані звички, коли мені було 16 чи 17 років, і ставало все гірше й гірше. Ось чому мені довелося піти до Френка Адамсона. Я знав, що не зможу виграти Чемпіонат світу, бо я грав гарно одного дня, а потім – жахливо. А в цій грі потрібна послідовність. Френку довелося перебудувати мою гру, розібрати її на частини. Протягом першого року мені вдалося виграти титул чемпіона світу, – не тому, що я грав краще, а просто я став більш послідовним.“
За матеріалами wst.tv
